.

         Подорож в онлайн-світ має бути безпечною! Утім, лише 29% дітей почуваються спокійно в онлайні. І ми маємо щось із цим робити. 
   Вражає, але кожна третя дитина готова зустрітись із незнайомцями, а це неабиякий ризик для життя та здоров'я. На щастя, майже половина українських учнів (43,5%) довіряє своїм викладачам, діти готові прийти та поділитися з ними своїми переживаннями та негараздами, зокрема про небезпеки в онлайн-просторі. Попереджений – значить озброєний. Тож маємо знати більше про причини та наслідки небезпечних дій.

Секстинг – це обмін власними фото, відео та текстовими матеріалами інтимного характеру за допомогою мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж. 
     Причини:

• доступність гаджетів;
• брак знань щодо можливих наслідків віртуальних стосунків;
• особливості підліткового віку;
• брак уваги.
  Наслідки: навіть якщо фото не були опубліковані, дитина постійно перебуває у пригніченому стані: переживає, що її приватні світлини побачать сторонні люди, що вона стане об'єктом знущань серед однолітків.
  Сексторшен – шантаж публікацією сексуального контенту (зображень, відео, навіть чуток) для залякування, примусу та здирництва.
  Наслідки:

• згідно з дослідженнями, один із трьох постраждалих від сексторшену, наносили собі шкоду та вчиняли спроби самогубства через отриману психологічну травму;
• відчуття самотності, високої тривоги та депресивні думки.
   

Онлайн-грумінг – побудова дорослим або групою дорослих осіб довірливих стосунків з дитиною (підлітком) з метою сексуального насильства онлайн чи у реальному житті.
Причини:

•  труднощі у спілкуванні з однолітками,
• низька самооцінка,
• обмежена обізнаність щодо ризиків в інтернеті,
•  відсутність контролю за часом з боку дорослих.
  Наслідки:  

• відчуття самотності,
•  відчай та безвихідь, тому погоджуються на всі умови кривдників.
• відчуття провини за те, що трапилося (дитина може думати, що вона на це заслуговує).

Алгоритм дій педагогічних працівників,
коли дитині загрожує онлайн-небезпека

Коли йдеться про правопорушення, ми стикаємося з такими проявами:

• дискримінаційні висловлювання або заклик до такої поведінки;
• приватна інформація: незаконне зберігання, поширення тощо; 
• вимагання;
• шахрайство;
• сексуальні домагання, розбещення;
• демонстрація/поширення порнографічної продукції; 
• вироблення або поширення дитячої порнографії;
• булінг із використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Дії педагога, якщо правопорушення  виявлено

     Насамперед слід підтримати дитину, уважно вислухати та спокійно поговорити. Після цього продумуємо алгоритм дій, обговорюємо кожний етап із дитиною та її батьками:

1. Зберегти докази, наприклад, скріншот матеріалів та повідомлень. Вони знадобляться для звернення до адміністрації онлайн-ресурсу (з проханням видалити фото) та до правоохоронних органів. 
2. Видалити контент у повідомленнях, на пристроях учнів, зі спільних груп чи діалогів, із платформ чи сайту. 
3. Звернутися до правоохоронних органів. Є декілька шляхів взаємодії: написати електронного листа, піти у відділок поряд із домом, або ж звернутися до кіберполіції через їхній сайт. 
4. Отримати психологічну підтримку. Дитині може допомогти практичний психолог навчального   закладу, приватний психолог чи гаряча лінія Ла Страда.

       Протягом усього навчального процесу педагогічний працівник має контролювати ситуацію – спостерігати за психологічним станом потерпілого учня та психологічним кліматом у групі.

Дії педагога, якщо правопорушення не виявлено

     На жаль, деякі небезпечні вчинки не є правопорушеннями, але вони впливають на спокій та здоров'я учня. Психологічний тиск може бути небезпечнішим за фізичний. Тож будьте уважними. До таких проявів належать:

• доведення до самогубства без застосування примусу; 
• кібербулінг (не між учасниками освітнього процесу); 
• секстинг;
• реклама, контент для дорослих; 
• спам, нав’язливі повідомлення;
• неправдива інформація.

У таких випадках педагог також має вислухати та підтримати учня. Якщо кривдник теж учень, можна поговорити і з ним також. Запропонуйте потерпілому домовитися з іншою людиною, аби він/вона припинили свої образливі дії. Часто близькі, друзі чи просто знайомі діти можуть нашкодити ніби жартома, вони не хочуть реально скривдити людину. У такому випадку відвертої розмови буде достатньо. 

Якщо ж кривдник продовжує свої дії, потрібно: 

1. Рекомендувати дитині завершити спілкування. 
2. Зробити скріншоти переписки та зберегти як докази.
3. Звернутися до мережі/платформи, де відбулося порушення, а також самостійно заблокувати контент/користувача.
4. Надати психологічну допомогу, психосоціальну підтримку для попередження наслідків.