Ментальне здоров’я

МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я: ЯК ПОДБАТИ ПРО СЕБЕ?

Психічні розлади становлять проблему і навіть загрозу, адже сьогодні близько 14% усіх відомих захворювань стосуються власне ментальних проблем.

Ментальне здоров’я є невід’ємною частиною щасливого життя. Згідно з визначенням ВООЗ - це стан щастя та добробуту, в якому людина реалізує свої творчі здібності, може протистояти життєвим стресам, продуктивно працювати та робити внесок у суспільне життя.

Психічне здоров’я може порушуватися під дією:

генетичних чинників;наркотичних речовин;
гормонального дисбалансу;
індивідуальних характеристик людини (наприклад, схильності до депресій та песимізму);
швидких соціальних та політичних змін (зокрема, внаслідок воєнних дій);
соціальної дискримінації на фоні різних чинників: сексуальна орієнтація, расова приналежність, ВІЛ-позитивний статус тощо;
сексуального насильства;
психологічного тиску;
стресу та умов роботи.

Головні ознаки порушення психологічної рівноваги та перші “дзвіночки” ментальних розладів за даними ВООЗ:

● фізичні (порушення сну, больові відчуття у будь-якій частині тіла)

● емоційні (постійне відчуття страху, тривоги, журби)

● когнітивні (труднощі з чітким мисленням, порушення пам’яті, патологічні переконання)

● поведінкові (агресія, зловживання алкоголем чи наркотиками, неспроможність виконувати повсякденні функції)

● перцептивні (наприклад, пацієнту здається, що він бачить або чує те, чого не помічають інші)

7 простих способів зберегти ментальне здоров’я

1. Чіткий та сталий розпорядок дня

2. Фізична активність

3. Повноцінне харчування

5. Тактильні контакти

4. Спільні заняття з рідними, друзями

6. Можливість виговоритися

7. Спрощений побут

Психічно здорова людина:

• може розрізняти свої емоції, керувати ними та гармонійно функціонувати;

• здатна спілкуватися і будувати стосунки з іншими;розвивається й навчається;

позитивно оцінює себе, приймає та любить;

• приймає власні тверді рішення;

• нормально адаптовується до нових умов життя;

• може розв’язувати проблеми.

Здатність отримувати задоволення від життя —

основна риса ментально здорової людини.

Дізнатися більше інформації про ментальне здоров’я можна також: ●https://prozdorovia.in.ua/statti/mentalne-zdorov-ia/

●https://www.intellias.ua/blog/intellias-guideline-about-mental-health

●https://ukrainky.com.ua/7-prostyh-sposobiv-zberegty-mentalne-zdorovya/

●https://vezha.ua/mentalne-zdorov-ya-pid-chas-vijny-yak-vchasno-vyyavyty-depresiyu-usvidomyty-tryvogu-ta-zupynyty-panichnu-ataku/

РЕЗИЛІЄНТНІСТЬ: ЧИ МОЖНА ЇЇ РОЗВИНУТИ ПІД ЧАС ВІЙНИ

У цій темряві будь дзвіницею.
Що сильніше у тебе вдарятиме темрява,
хай твій подзвін звучить сильніше!
Р.М. Рільке

Чи втрачаємо ми стійкість, цілісність, соціальну адаптованість під дією стресу через війну? Як не парадоксально, ні. Чи кожен з нас народжується з певним ресурсом життєстійкості, який лише витрачає протягом життя, чи його можна розвивати й ставати сильнішим?

Що означає термін «резилієнтність»? Йдеться про властивість нашої центральної нервової системи продовжувати життя, зберігаючи у тому числі ментальне здоров’я попри тяжкі випробовування, що нам судилося переживати зараз. А ще більше ця властивість знадобиться нам потім по закінченню війни

Резилієнтність – це психологічна стійкість, здатність гідно проходити тяжкі випробовування. При цьому йдеться не про ригідну застиглу стійкість, а про вміння бути гнучким у складних ситуаціях й виносити з кожної з них життєві уроки.

ХАРАКТЕРНІ РИСИ РЕЗИЛІЄНСУ

Стабільне психологічне функціонування під час дії стресу (педагог зберігає холодний розум, хоча б зовнішню непохитність, легко долає метушливість, агресію або паралізуючий страх під час стресових/конфліктних ситуацій, що трапляються й у мирний час)
Швидке повернення до норми після деструктивного впливу психотравмуючих факторів (коли конфлікт вичерпано або навкруги запанувала довгоочікувана буденність по закінченню війни, педагог здатен швидко інтегрувати у рутинну реальність, не переживаючи довго стреси, що вже минули)
Набуття якісно нових рис та більш успішне функціонування в результаті подолання психологічної травми (здатність до самовдосконалення, до особистого зростання під впливом кризи)

Більшість дослідників дійшли висновку, що резилієнс слід розуміти як повернення до нормального життя, відновлення попереднього стану після певного періоду дезадаптації внаслідок стресового досвіду

ГОЛОВНИМИ ФУНКЦІЯМИ РЕЗИЛІЄНСУ Є:

керувати і змінювати те, що можна змінити,
приймати те, чого змінити не можна,
не припиняти саморозвитку.

Важливо (!) розрізняти психологічну стійкість та байдужість або беземоційність. Відчувати сильні емоції – абсолютно нормально, але бути резилієнтним означає продовжувати відчувати, але бути здатним діяти тоді, коли це здається надскладним.

ПОРТРЕТ ПСИХОЛОГІЧНО СТІЙКОГО ПЕДАГОГА

Має стійке прийняття реальності,
Глибоко переконаний у тому, що життя і все, що ми в ньому робимо має сенс (і це підкріплено міцними цінностями),
Володіє надзвичайно розвиненою здатністю імпровізувати.

ТАКИМ ЛЮДЯМ ТАКОЖ ПРИТАМАННІ:

здатність бути щасливим і задоволеним, відчувати життєвий напрямок та сенс;
здатність до продуктивної роботи з відчуттям компетентності та управління середовищем, емоційна стабільність;
реалістичне та неспотворене сприйняття себе, оточення та середовища;
міжособистісна компетентність, здатність до теплих і турботливих стосунків з іншими людьми, до близькості та взаємної поваги;
впевнений оптимізм, автономна та продуктивна активність на робочому місці.

На противагу життєстійкій, гнучкій особистості, — поведінка нерезилієнтної людини виглядає наступним чином:

людина опускає руки, відмовляючись від мети;
тікає у хворобу, емоційне вигорання;
шукає винних замість здійснення конструктивних доцільних дій;
виявляє нерішучість;
догматично дотримується старих методів розв’язання проблеми або взагалі не діє;
не створює запасів необхідних ресурсів, що допомогли б адекватно відповісти на ви клики.

ФАКТОРИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА РЕЗИЛІЄНТНІСТЬ
У СТРЕСОВИХ УМОВАХ

доброзичливе ставлення до себе та своїх здібностей;
здатність до реалістичного планування та втілення планів у життя;
розвиток комунікативних навичок, зокрема, асертивності (вміння у ввічливій доброзичливій формі відстояти свою думку, не порушуючи прав та гідність інших людей);
плекання власних цінностей й побудова життя відповідно до них;
розвиток власної системи підтримки: змістовних та глибоких стосунків з близькими, з природою та собою;
плекання надії;
розвиток здатності розв’язувати проблеми;
розвиток уважності до зовнішніх впливів.

ЯК ПІДВИЩИТИ ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ ТА РЕЗИЛІЄНТНІСТЬ?

Нарощувати цей ресурс людина здатна у будь-якому віці, за будь-яких обставин. Наразі – саме час для розвитку, наприклад, гнучкого мислення, емоційне регулювання та розкриття власних сильних сторін. Так, ми не можемо підготуватися до геть усього (як не були морально готові до війни, зокрема), але можемо виховати в собі відносно оптимальну реакцію на події.

4 КОМПОНЕНТИ ДЛЯ РОЗВИТКУ РЕЗИЛІЄНТНОСТІ
(від Американської Психологічної Асоціації):

Будувати зв’язки з іншими:

визначте пріоритети у стосунках, зосередившись на пошуку надійних, здатних на співчуття людях, які поділяють ваші почуття,
діліться переживаннями,
приєднуйтесь до груп;

Дбати про своє здоров’я: